23 листопада Україна та світ вшановують пам'ять жертв Голодомору
Шановні жителі Барвінківської міської територіальної громади!
Щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів. У цей день увесь український народ низько схиляє голову в знак жалоби за мільйонними жертвами тих років.
91 рік тому кати українського народу намагалися знищити нас, як націю. Для цього вони застосували найстрашніше — хотіли заморити українців голодом, зломити дух національного спротиву, вбити неповторну, самобутню культуру. Від голоду померли мільйони людей, що жили на території тодішньої Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці.
Що Сталін у 30-х, що Путін нині — обидва намагаються підкорити наш народ шляхом терорів та геноцидів. І в випадку зі злочинним керівництвом СРСР, і сьогоднішньої росії для приховування правди — запущені потужні пропагандистські машини.
Та на цей раз нічого не вийде, адже Голодомор офіційно визнано геноцидом понад 28 парламентами, а в сьогоднішній визвольній війні поруч з Україною потужні союзники, які надають нам всебічну підтримку, з якою ми однозначно виженемо росіян геть з нашої держави.
Жива пам’ять про жах, який пережив наш народ тоді — не згасне ніколи. Саме вона дозволяє сьогоднішньому українському суспільству мобілізувати зусилля зі спротиву агресії рашистів.
Три голодомори, що їх зазнала Україна під час панування комуністичного режиму (у 1921–1923, 1932–1933 і в 1946– 1947 рр.), – це найжорстокіші заплановані злочини в історії людства.
Голодомор в Україні 1921–1923 рр. – масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом у південних областях Української РСР, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з УРСР.
Голодомор 1932–1933 рр. став найчорнішою сторінкою тривалої боротьби тоталітарного режиму СРСР проти визвольних змагань українського народу. Фактично голод охопив увесь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Масштаб трагедії підтверджують цифри: у пік голоду в Україні щохвилини вмирало 17 людей, 1 тисяча – кожної години, майже 25 тисяч – щодня.
Фактично 1932 року очільники ВКП(б) та уряду СРСР запровадили насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних. Тоталітарна система створила для українців умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику режиму приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв, але на сьогодні відомо, що в Україні від голоду загинуло – більш ніж 10
мільйонів чоловік.
Пам’ять про Голодомор для українського суспільства — це не тільки питання співчуття, жалю і смутку за жертвами комунізму, але і справа принципу, мірило справедливості та критерій людяності.
Третій голодомор, який влаштувала російсько-комуністична диктатура 1946–1947 рр., був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі.
Верховна Рада України офіційно визнала Голодомор актом геноциду українського народу у 2006-му році. Наразі парламенти близько трьох десятків країн визнали його геноцидом. На міждержавному рівні Голодомор актом геноциду вже визнали Європейський парламент, Парламентська Асамблея Ради Європи, Балтійська асамблея.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють, що жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить
злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Традиційно в цей день громадяни відвідають поминальні богослужіння й ставлять символічні горщики з зерном, запалюють свічки пам'яті до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.
Закликаємо також усіх мешканців громади засвітити свічки пам'яті у своїх домівках, як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди на нашій землі не повторювалися.
А запалений кожним з нас святий вогник пам'яті зігріє душі загиблих. Пам’ятаймо свою історію, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього!
Пам'ятаємо! Єднаємося! Переможемо!
Слава Україні! Слава її незламному народу і Збройним Силам України!
З повагою, Барвінківський міський голова Олександр БАЛО.
